Квінт Фабій Максим Сервіліан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квінт Фабій Максим Сервіліан
лат. Quintus Fabius Maximus Servilianus
Ім'я при народженніQuintus Fabius Maximus Servillianum
Народився185 до н. е.(-185)
Стародавній Рим
Померпісля 140 до н. е.
Рим, Римська республіка
ГромадянствоРимська республіка
Місце проживанняРим
Діяльністьполітик, військовий діяч, правник, історик
Знання мовлатина
Суспільний станпатрицій
Посадаконсул
Термін142 рік до н. е.
РідСервіліїв, Фабії
БатькоГней Сервілій Цепіон
Матиневідомо
Брати, сестриКвінт Сервілій Цепіон і Гней Сервілій Цепіон (консул 141 року до н. е.)
У шлюбі зневідомо
ДітиКвінт Фабій Максим Ебурн

Квінт Фабій Максим Сервіліан (лат. Quintus Fabius Maximus Servillianum; 185 до н. е. — після 140 до н. е.) політичний та військовий діяч Римської республіки, правник та історик, консул 142 року до н. е.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з патриціанських родів Сервілієв та через всиновлення до Фабієв. Син Гнея Сервілія Цепіона, консула 169 року до н. е. Усиновлений Квінтом Фабієм Максимом, претором 181 року до н. е. Отримав у 150 році до н. е. сувору догану від консулів Тіта Квінкція Фламініна та Манія Ацилія Бальба за розголошення Публію Ліцинію Крассу таємного рішення сенату про початок війни з Карфагеном. Квінт вважав, що Красс вже став членом сенату, тому й надав йому інформацію.

У 145 році до н. е. став претором, а у 142 році до н. е. його обрано консулом разом з Луцієм Цецилієм Кальвом. Як проконсула Сервіліана було спрямовано до Іспанії у 141 році до н. е. Тут він вів війну з Віріатом — спочатку завдав йому низку поразок, відвоював Бетурію, захопив значну частину Лузітанії. Але у 140 році до н. е. Віріат завдав значної поразки Сервілану при Ерісані й узяв в облогу його в скелястій місцевості. Внаслідок цього Сервіліан вимушений був укласти мир, згідно з яким Віріата було визнано володарем усієї Лузітанії. По поверненню увійшов до колегії понтифіків.

Творчість

[ред. | ред. код]

Сервіліан написав працю із сакрального права, яка складалася з 12 книг.

Також він написав «Аннали» щодо історії Риму. Дотепер з цієї праці збереглося лише 2 фрагменти.

Родина

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Friedrich Münzer: Fabius 115). // Paulys Realenzyklopädie der klassischen Altertumswissenschaft. Bd. VI 2. Stuttgart 1907. Sp. 1811—1814. (нім.)